Лікування діабетичного ураження очей

Чому при цукровому діабеті погіршується зір?

Наше око складається з умовних анатомічних областей. Передня частина ока – те, що Ви бачите в дзеркалі або очі людей, на яких Ви дивитесь – ця частина ока лише набір оптичних лінз, які проводять світло в глибину очного яблука. Це рогівка та кришталик, а також скловидне тіло, що займає порожнину ока. Обов’язкова умова норми – їх прозорість, щоб не відбувалось блоку світла і він безперешкодно проходив через них далі.

А от із середини наше око вислано нервовою тканиною – сітківкою або часто Ви можете почути слово «очне дно». Саме при попаданні променів на нервові клітини сітківки починається процес зору, оскільки від них зображення передається по зоровому нерву до головного мозку людини, де безпосередньо формується зоровий образ.

Відповідно до цього поділу причини зниження зору при діабеті можна умовно розділити на 2 групи:

1. ураження світлопровідної частини – кришталика та скловидного тіла. При діабеті часто розвивається специфічне помутніння кришталика – катаракта або з’являються помутніння в скловидному тілі (гемофтальм), що блокують світло. Успішне хірургічне лікування, що направлено на відновлення прозорості оптичних середовищ, можуть покращити зір.
2. ураження світлосприймаючої частини, тобто сітківки – діабетична ретинопатія, нажаль в більшості випадків, лікування що проводиться може лише зберегти клітини, які ще не загинули. Тобто зберегти ту гостроту зору, яку Ви маєте, але не покращити її.

Як розвивається діабетична ретинопатія і які її наслідки?

Ураження сітківки – діабетична ретинопатія найбільш тяжке та часте ускладнення цукрового діабету. Захворювання може вразити майже кожного хворого цукровим діабетом, незалежно від типу діабету та лікування, яке пацієнт отримує. Велике значення має тривалість захворювання цукровий діабет, супроводжує ураження підвищений рівень холестерину та цукру крові, гіпертонія, надлишкова вага, вагітність та пологи.

Основна причина – ураження мілких судин, яких дуже багато на сітківці. Вони стають ушкодженими та не виконують своєї функції провідності крові та її елементів до клітин в повній мірі. Грубо кажучи – уражені судини можна порівняти зі старою зношеною системою каналізаційних труб, які постійно рвуться та протікають. По цій причині, із ушкоджених судин в навколишні тканини виходить багато плазми, яка призводить до набряку нервових клітин. Якщо набряк існує тривалий час – клітини, що сприймають світло – гинуть. У випадках, коли судини надриваються – з’являються крововиливи.

З часом, в зонах сітківки, яким бракує харчування, починають рости новоутворені судини, що кровлять ще більше, а внаслідок цього на сітківці з’являються множинні рубці. Рубці стягують та деформують сітківку, рано чи пізно призводячи до її відшарування, тобто відриву від структур, які знаходять нижче. Це призводить до сліпоти.